Ділити людей на екстравертів та інтровертів почали близько 100 років тому. Розповідаємо, хто такий екстраверт, у чому його недоліки та переваги. Якщо вам сподобається наша стаття рекомендуємо прочитати і ось цю статтю https://cbo.org.ua/xto-taki-introverti-introvert-ekstravert-i-ambivert/.
Хто такий екстраверт
Екстраверт – це товариська, експресивна людина з активною соціальною позицією. Його переживання та інтереси спрямовані на зовнішній світ. Екстраверти задовольняють більшість своїх потреб через взаємодію з людьми. Так вони заповнюють енергію, отримують інформацію та відпочивають.
Екстраверсія – один із основних параметрів особистості. Про це говорить п’ятифакторна модель особистості – “Велика п’ятірка”. Відповідно до цієї теорії, особистість складається з п’яти основних вимірів: екстраверсія, доброзичливість, сумлінність, емоційність, відкритість. Кожне з них має два полюси. Наприклад, екстраверсії протилежна інтроверсія. Деякі люди можуть схилятися до одного конкретного полюса, але більшість знаходиться десь посередині. У сучасній психології експерти не поділяють людей на екстравертів та інтровертів. Згідно з дослідженнями, у кожному з нас є риси обох типів особистості.
Історія виникнення поняття
Поділ людей на інтровертів та екстравертів, а також терміни «екстраверсія» та «інтроверсія» вперше запропонував німецький вчений Карл Юнг у 1920-х роках. За визначенням Юнга, екстраверсія є поведінковим типом, а людина-екстраверт концентрує свої інтереси на суспільстві. Інтроверсія, навпаки, характеризується концентрацією своїх і почуттях.
Ще 1923 року Юнг визнав існування третього типу — амбівертності, але не включив його до своєї типології інтро-екстравертності. Карл Юнг типував людей у напрямку їхньої життєвої енергії – лібідо. Так, у екстравертів увага та задоволення спрямована на об’єкти, а для інтровертів першочерговим є особистий досвід та суб’єктивні переживання.
Дослідження Юнга згодом розвинув німецько-британський психолог Ганс Айзенк. Він вивів власну трифакторну теорію особистості, у якій виділив три основні особистісні виміри. Один із них — «інтроверсія-екстраверсія». Айзенк стверджував, що людина спрямовує енергію всередину себе чи назовні — на інших людей, що визначає тип особистості.
Вважають, що екстравертів у світі більше, ніж інтровертів, але точної статистики немає. Психологи припускають, що екстраверти частіше «на виду», звідси й висновок, що їх більше. Але адаптовані інтроверти легко можуть поводитися як екстраверти.
Баррі Сміт, директор Лабораторії людської психофізіології Університету Меріленда, говорить про те, що 68% населення Землі – амбіверти. Такі люди поєднують у собі риси екстраверсії та інтроверсії.
Ознаки екстраверта
Американські психологи виділяють такі ознаки екстраверсії, як:
- необхідність регулярно спілкуватися;
- любов до громадських виступів;
- звичка говорити не подумавши;
- почуття дискомфорту у тиші;
- любов до галасливих компаній;
- яскраво виражені лідерські якості;
- бажання всім подобатися;
- бажання завжди бути у центрі уваги;
- задоволення від роботи у команді;
- вміння говорити про свої почуття;
- наявність широкого кола спілкування.
У 2015 році американські фахівці описали два види екстравертів:
Агентивні екстраверти – наполегливі, цілеспрямовані, уперті люди. Їм важлива кар’єра та особисті успіхи.
На роботі. Посідають лідерські позиції. Беруть він максимум відповідальності, але завжди раціонально розподіляють сили. Такі люди здатні швидко орієнтуватися та приймати рішення, але рідко продумують кроки наперед. На це не вистачає терпіння та посидючості.
Наодинці з собою. Агентивним екстравертам складно всидіти на місці, оскільки їхня натура потребує постійної динаміки, нових емоцій та перемог. Таким людям важливо відчувати, що довкола них щось відбувається.
У колі близьких людей. Відкрито діляться емоціями та переживаннями.
Зі сторонніми. Приковують увагу завдяки впевненості у собі. Стати лідером групи незнайомців для таких людей виклик. Екстраверт не втомлюється від постійного перебування з кимось, а для нього це комфортна обстановка.
Афіліативні екстраверти чи «соціальні метелики». Таким людям найважливіше комунікація. Афіліативні екстраверти легко встановлюють контакт з людьми, у них, як правило, багато друзів та знайомих. Серед головних цінностей такого типу людей — теплі взаємини.
На роботі. Командні гравці Найкращий варіант — якщо робота пов’язані з комунікацією: багато зустрічей і дзвінків, відряджень; серед обов’язків — організаторські завдання та контроль членів команди. Афіліативним екстравертам особливо важливий мікроклімат у колективі.
Наодинці з собою. Відчують дискомфорт. У цьому вся схожі на агентивних екстравертів — відновлюють енергію через спілкування з людьми.
У колі близьких людей. Намагаються вибудувати довірчі стосунки. Не бояться говорити про почуття та переживання. На це впливає їхній головний пріоритет — якісна комунікація.
Зі сторонніми. Швидко знаходять общу мова за рахунок відкритості та комунікабельності.
Плюси та мінуси екстраверсії
Екстраверсія допомагає у побудові кар’єри, але має і негативний вплив на повсякденне життя та спілкування з людьми. Це з’ясували американські дослідники під час опитування у 2012 році. Вони склали загальний список плюсів та мінусів екстраверсії.
Плюси
- Наполегливість. Здатність досягти бажаного навіть у складних обставинах.
- Впевненість в собі. Ця якість допомагає починати розмову з незнайомцями або з людьми вище за статус.
- Гнучке мислення. Оперативно орієнтуватися та підлаштовуватися під нові обставини – рутина екстраверта. Без цього людина такого типу може нудьгувати.
- Здатність швидко приймати рішення. Але ця перевага має зворотний бік — рішення буде необдуманим. Типовий екстраверт не любить довго над чимось думати, зважувати плюси та мінуси і знаходити найбільш вдалий варіант. Він просто вміє швидко ухвалювати рішення.
- Відкритість.
- Вміння комунікувати.
- Потенціал до якісних публічних виступів.
- Здатність швидко перемикатися.
- Вміння схоплювати на льоту.
Мінуси
- Нав’язливість. Надмірна наполегливість може перетворитися на істотний недолік.
- Егоїстичність, що переходить у нарцисизм. Екстраверт завжди хоче бути у центрі уваги. Йому цікаво керувати процесом і зрештою отримувати похвалу. Це може вирости в гіпертрофовану пихатість.
- Непосидючість.
- Невміння планувати.
- Схильність не доводити справи остаточно. Зворотний бік здатності швидко перемикатися з одного завдання на інше.
- Забудькуватість.
- Розсіяна увага.
- Схильність до швидкої зміни інтересів та пріоритетів.